Кваліфікований нотаріат

  • Друк
Деталі
Створено: Вівторок, 20 жовтня 2015, 15:10

Міжнародний досвід та українські реалії підвищення професійних знань нотаріусів.

Належне функціонування інституту нотаріату можливе лише за умови високої професійної підготовки нотаріуса як фахівця у сфері права, що охоплює не лише знання нотаріальних процедур, але й норм різних галузей законодавства, вивчення правозастосовної та судової практики тощо. Некомпетентність нотаріуса не лише знижує авторитет органів юстиції та формує негативну громадську думку, але й здатна безпосередньо заподіяти шкоду правам та інтересам особи, яка звернулася до нотаріуса. Тому в ст. 5 Закону України «Про нотаріат» встановлено обов'язок останнього постійно підвищувати свій професійний рівень. Цей обов'язок виконується нотаріусом на власний розсуд (за будь-якою зі встановлених форм), а у разі неодноразового порушення правил нотаріального діловодства, нотаріус зобов'язаний проходити підвищення кваліфікації (ст. 29 Закону України «Про нотаріат»). Варто звернути увагу на відмінність понять «підвищення професійного рівня» та «підвищення кваліфікації».

Незважаючи на організаційну та функціональну схожість нотаріатів «латинського типу» в закордонних країнах, їх побудова та діяльність залишаються справою суто національною, заснованою на укорінених у правовій культурі традиціях. Тому, говорячи про певні стандарти, слід сказати про усталений набір так званих «позитивних практик» (англ. – good practices), що найбільш часто використовуються у різних країнах під час організації освітнього процесу для цієї професійної групи осіб.

На сьогодні можна виділити певні мінімальні стандарти:

1) Обов'язок постійного підвищення професійної кваліфікації полягає у періодичному виконанні легального обов'язку підвищення кваліфікації нотаріусами та співробітниками нотаріальних контор. Подібний підхід є загальним для законодавства більшості країн Східної та Західної Європи. Звертаємо також увагу на те, що обов'язок підвищення кваліфікації закріплений в якості одного з принципів на наднаціональному рівні в Європейському кодексі нотаріальної етики, який прямо вказує, що нотаріус зобов'язаний підтримувати в належному стані рівень своїх знань як у правовому, так і технічному сенсі, а також повинен контролювати та сприяти вдосконаленню професійного рівня своїх співробітників. При цьому, основні відмінності полягають в обсязі та періодичності участі нотаріусів в освітніх заходах. Варто зазначити, що низка країн не тільки встановлюють обов'язок для нотаріусів підвищувати свою кваліфікацію, але передбачають заходи відповідальності за його невиконання. Ці заходи відповідальності в усіх випадках мають дисциплінарний характер: від догани до тимчасового припинення нотаріальної діяльності або навіть позбавлення статусу. Поширений характер носять також різноманітні заходи контролю за рівнем професійної підготовки: регулярна переатестація, фінальні випробування – тести, іспити та ін. Крім того, останніми роками велику популярність набула так звана «бальна система», за якої нотаріусу за участь у різних заходах з підвищення кваліфікації (курсах, семінарах, круглих столах, конференціях і т.д.) нотаріальними палатами нараховуються бали.

Таким чином, на наш погляд, в Україні необхідне затвердження єдиної програми, як і, власне, проведення курсів у ВНЗ, що має проходити за активної участі Нотаріальної палати України. Загальновідомо, що висококваліфікованих фахівців у галузі професійного нотаріального права в необхідній кількості в одному регіоні не достатньо, щоб забезпечити якісний рівень курсів. Навіть у країнах Європи таких фахівців одиниці. Вони курсують між країнами, забезпечуючи якісне навчання нотаріусів з певного кола питань програми. Так може бути влаштована перепідготовка і в Україні. При цьому, Міністерство юстиції України затверджує коло питань програми та у разі необхідності – лекторський склад. І ця група викладачів може проводити перепідготовку нотаріусів за затвердженим графіком у різних регіонах нашої країни.

2) Участь колективних нотаріальних органів в організації та проведенні заходів з підвищення професійної кваліфікації. Цей стандарт найбільш поширений і загальновизнаний. Європейський кодекс нотаріальної етики вимагає, щоб європейські нотаріати створювали інфраструктуру для підвищення професійної кваліфікації, зокрема, у сфері використання новітніх технологій. Якісне та змістовне наповнення програм підвищення кваліфікації матеріалом неможливо без занурення в нотаріальну практику, її узагальнення та виділення найбільш важливих і дискусійних питань. Адже визначення того, яку інформаціюі в якому обсязі подавати аудиторії – це першочергове питання, що заздалегідь вирішується в кожній країні шляхом обговорення та узгодження міжколективними органами нотаріату та наявними освітніми центрами. Практично орієнтована та додаткова освіта підвищення кваліфікації має бути достатньо гнучкою і змінною у часі, проте, навряд чи можлива її стандартизація на загальнодержавному рівні. У той же час, створення та підтримка освітньої інфраструктури вимагає фінансової, а також відповідної організаційної участі колективних органів нотаріату.

3) Активний розвиток спеціалізованих освітніх центрів. На сьогодні приблизно однаковим успіхом користуються дві моделі підвищення кваліфікації – на базі юридичних вищих навчальних закладів з виділенням спеціалізованих підрозділів (департаментів, кафедр, інститутів і т.д.) та шляхом розвитку автономних освітніх установ при колективних органах нотаріату. У кожної моделі є свої переваги та недоліки, але, як правило, вибір у кожній державі здійснюється, виходячи з утилітарних міркувань: економічної обґрунтованості, необхідності ліцензування або отримання дозволу на діяльність, наявність кваліфікованих кадрів. Наприклад, щодо сучасної вузівської моделі, її прихильники вказують, що побудова юридичної освіти за двохланковою системою «бакалавр-магістр» створює передумови для ще більшої спеціалізації та гнучкості підрозділів, що забезпечують підготовку магістрів, а отже – робить зручним їх використання для цілей підвищення кваліфікації.

Все більшої популярності набувають спільні з іншими юридичними професіями науково-практичні заходи. Найчастіше проводяться спільні заходи з адвокатами, суддями та реєстраторами. Крім того, в Європейському союзі все більшої популярності набувають міжнародні освітні програми підвищення кваліфікації, такі як, наприклад, Європейська нотаріальна академія (Валенсія, Іспанія) або Європейський центр нотаріальних досліджень і програм. Перша більше орієнтована на розвиток нотаріусів (організація професії, професійний контроль і дисципліна, права та обов'язки нотаріуса і т.д.). Інша орієнтована на транскордонну тематику та підготовлену аудиторію (міжнародне оподаткування при спадкуванні, задоволення кредиторів шляхом звернення стягнення на заставлене майно).

4) Підтримання універсальної компетенції нотаріусів. На відміну від інших юридичних професій, для нотаріуса спеціалізація в переважній більшості країн латинського нотаріату допускається лише в незначних межах і, як правило, має неформальний характер (хтось краще робить застави, а хтось веде спадщину або забезпечує бездоганну податкову оптимізацію і т.д.). Необхідний рівень спеціалізації нотаріальної діяльності забезпечується там, де це можливо, спеціальними програмами підготовки, орієнтованими на співробітників нотаріальних контор – помічників і фахівців, які у великих конторах в міських агломераціях можуть спеціалізуватися на окремих видах нотаріальних дій (спадщина та сімейне право, корпоративне право, нерухомість, юридичні факти). Значний інтерес у закордонних країнах викликає набуття нотаріусами нових, додаткових компетенцій, звідси й спеціальні курси з психології, техніки ведення переговорів, медіації, корпоративного й довірчого управління, інвестицій та ін. Усюди в Європейських країнах представлені напрямки, пов'язані з оволодінням нотаріусом нових інформаційних технологій, що забезпечують якісний рівень взаємодії з органами державної влади, в тому числі й у рамках електронного уряду.

5) Використання новітніх освітніх технологій під час підвищення кваліфікації нотаріусів. Серед цих технологій найбільш розповсюдженими, на наш погляд, є дистанційні курси онлайн, e-learning, lawcase, бізнес ігри, короткострокові стажування у інших юристів (нотаріус у адвоката, судді, реєстратора та навпаки). У будь-якому разі, слід зауважити, що на сьогодні утримати увагу, а отже й інтерес професійної аудиторії тільки на основі одного лише лекційного матеріалу, якими б талантами не володів лектор, для більшості наших закордонних колег є нездійсненним завданням. У цьому сенсі, вони дуже прагматично розглядають передані ними знання та вміння в якості специфічного товару, для якого форма подачі матеріалу має таке ж, якщо й не важливіше значення, ніж упаковка для товару. Останній, безумовно, має бути бездоганної якості.

6) Самопідготовка. Особисті та ділові риси, необхідні для якісного виконання роботи нотаріуса, важливо систематично підтримувати. Тут не обійтися без постійної «зарядки» розуму. Нотаріусу важливо пам'ятати, що найвишуканішим заняттям для людини є тренування мізків. Ніякі курси не зможуть компенсувати згаяне, якщо немає бажання самостійно читати й насолоджуватися прочитаним, утому числі художньою літературою. Так, якщо нотаріус не прочитав усього А. Чехова, то він повинен знати хоча б художній образ нотаріуса, створений цим письменником у романі «Від нічого робити» (подібними є й твори О. де Бальзака «Нотаріус», Ж. Сименона «Нотаріус з Шатонефа» і т.д.).

Підсумовуючи вищевикладене та повертаючись до українських реалій, НПУ не просто має налагоджувати співпрацю з навчальними закладами, які згідно з чинним законодавством про освіту мають право здійснювати підвищення кваліфікації, а й забезпечувати якісне й змістовне проведення таких заходів.

Катерина Чижмарь
д.ю.н., директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції
Юридична газета. – №42. – 20 жовтня 2015 року. ˜– с. 13, 16-17