Спадкування частки померлого іншим з подружжя
- Деталі
- Створено: Середа, 13 грудня 2023, 20:31
Після смерті одного з подружжя його частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Проте процедура такого спадкування характеризується низкою особливостей для другого з подружжя, який залишився живим, а відтак для проведення детального аналізу необхідно звернутися до спеціалізованих нормативно-правових актів.
Такими актами є, зокрема, Закон України «Про нотаріат» та наказ Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Згідно з вказаними актами вбачається, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус повинен з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив, і який має право на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Нотаріус роз’яснює такій особі її право на подання заяви про видання свідоцтва та порядок його видання.
Тобто у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного сумісного майна подружжя, яке надалі стає приватною власністю другого з подружжя і в наступній процедурі спадкування участі не бере.
При виданні нотаріусом свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя важливо звернути уваги на дві необхідні умови:
1) перебування подружжя у зареєстрованому шлюбі;
2) придбання майна під час шлюбу на ім’я того з подружжя, який помер.
Необхідно зазначити, що одержання частки у спільному майні подружжя є правом того з подружжя, хто є живим (а не обов’язком).
Той із подружжя, хто є живим, має право подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Така заява подається нотаріусу у письмовій формі як особисто, так і через представника, якщо останньому надано такі повноваження.
Однак такий варіант не може застосовуватися до випадків, коли правовстановлювальний документ на майно, виданий на ім’я того з подружжя, який є в живих, або ж з його змісту однозначно вбачається, що набуте майно є спільною сумісною власністю подружжя. Наприклад, один із подружжя надавав другому згоду на купівлю певного майна, уклавши на підтвердження цього договір. При цьому для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, така згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Крім цього, подружжя також за шлюбним договором може визнати певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя. У такому випадку режим спільної сумісної власності подружжя на таке майно не розповсюджується, а отже, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них не видається. Відповідно таке майно входить до спадкової маси та спадкується в загальному порядку спадкоємцями.
При цьому, на відміну від порядку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, той з подружжя, який є живим, не має права подати заяву про видання на його ім’я свідоцтва про право власності, а потім відмовитися від його одержання.
У судовій практиці дотепер присутні спори з приводу того, у яких випадках має право відмовитися від своєї частки у спільному майні той із подружжя, який пережив, на користь інших спадкоємців та за яких умов таке майно буде входити до спадкової маси.
Виникає потреба відокремлення так званої «подружньої» частки та спадкового майна, до якого, власне, і входить частка у спільній сумісній власності того з подружжя, хто помер, яка спадкується на загальних підставах. Оскільки на практиці бувають випадки, коли другий з подружжя, не довівши, що майно є особистою власністю спадкоємця, відмовляється від видання свідоцтва про право власності на частку в спільній сумісній власності подружжя на користь інших спадкоємців.
У зв'язку з цим у постанові Верховного Суду у справі № 130/2319/17-ц від 08.04.2020 суд провів чітке розмежування, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об’єктом права спільної сумісної власності та коли таке майно є особистою власністю одного з подружжя, як ці випадки впливають на порядок спадкування.
Суд зазначив, що статтями Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжям на праві власності, є об’єктом права спільної сумісної власності та коли таке майно є особистою власністю одного з подружжя.
Суд вказав, що після смерті одного з подружжя відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого з подружжя в об’єкті, який є спільним сумісним майном, не входить до складу спадщини.
Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видання свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.
У разі якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.
Відповідно заява одного з подружжя, хто є живим, про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця, підтверджує правовий статус майна померлого як його особистого майна. Тобто таке майно буде спадкуватись в загальному порядку.
Щодо одержання цього свідоцтва другим з подружжям, то нотаріусу надається низка документів:
1) письмова заява про видання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
На заяві, яка підшивається до спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису другого з подружжя, який залишився живим, повинна бути засвідчена нотаріально;
2) свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається у спадковій справі);
3) свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається у спадковій справі);
4) документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно.
При цьому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Важливим є той факт, що заява про видання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя подається незалежно від поданої заяви про прийняття спадщини та про видання свідоцтва про право на спадщину.
Щодо строку, то свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя видається після оплати у день подання всіх необхідних документів.
Методичні рекомендації Комітету з сімейного права НААУ та Комітету з цивільного права та процесу НААУ
Авторський колектив: Г. Гаро, Л. Гриценко, О. Мотилюк, В. Сандулєєва, Т. Денисова, О. Сєришева, О. Вікенфельд, Т. Жидачек.