Аліментний договір: взаєморозуміння батьків чи важіль впливу у сімейних відносинах

  • Друк
Деталі
Створено: Вівторок, 12 липня 2016, 17:22

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства, в якому відображаються всі процеси життєдіяльності держави. Безумовно, засади справедливості, добросовісності та розумності є визначальними у побудові сімейних відносин. При цьому держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Однак іноді так складаються життєві обставини, що чоловік і жінка, які планували все життя йти пліч-о-пліч, починають сповідувати діаметрально протилежні погляди на життя та зрештою розходяться. Причому, зазвичай, у такому випадку страждають ні в чому не винні діти. Чинне законодавство України прямо вказує, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.

Договірне регулювання сімейних відносин

Сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками й дітьми, усиновлюва-чами та усиновленими, між матір'ю і батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регламентуються Сімейним кодексом України.

Сімейний кодекс України дозволяє врегулювати відносини між батьками щодо виховання, забезпечення та розвитку дитини за домовленістю батьків, якщо це не суперечить вимогам Сімейного кодексу України, іншим законам і моральним засадам суспільства. Так, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Слід враховувати, що мати та батько мають не тільки рівні права, а й рівні обов'язки щодо дитини. При цьому батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток та утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Законодавець визначає пріоритетність домовленості батьків у питанні утримання дитини над визначенням порядку утримання дитини в суді. Договір про сплату аліментів є різновидом цивільно-правових договорів та регулюється сімейним і цивільним законодавством.

При укладенні договору батьки дитини вправі визначити розмір, порядок та форму (способи виконання обов'язку утримання дитини), а також інші умови надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Так, за домовленістю між батьками дитини, той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Зокрема, аліменти за домовленістю батьків можуть виплачуватися у твердій грошовій сумі, сплачуваній періодично чи одноразово, у частках від заробітку (доходу) платника, шляхом надання майна або іншим шляхом, встановленим сторонами у договорі. Може бути передбачено також поєднання декількох способів.

Важливим аспектом є те, що сторони такого договору вільні у встановлені розміру аліментів на утримання дитини. Розмір аліментів, встановлений домовленістю, визначається батьками самостійно. Таким чином розмір аліментів може перевищувати суму, яку встановив би суд у своєму рішенні, якщо аліменти стягувалися б у судовому порядку. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені

Сімейним кодексом. Це означає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У випадку сплати аліментів у твердій грошовій сумі, у зв'язку з постійними інфляційними процесами, сторони договору про сплату аліментів можуть передбачити індексацію такої грошової суми.

Досить цікавим видається й те, що нотаріальна форма аліментного договору надає можливість виконати його у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Безумовно, це є більш спрощеним, прискореним та ефективним способом захисту прав дитини, у порівнянні з судовим.

Договір – акт порозуміння чи імперативні вимоги

Однак далеко не завжди укладення договору щодо утримання дитини є найбільш ефективним способом вирішення питання стосовно утримання дитини, який враховує інтереси обох батьків та. що найголовніше, дитини.

В нашій практиці були випадки, коли один з батьків, зловживаючи інтересами дитини, вимагав укладення аліментного договору на умовах, за яких інший з батьків повинен був утримувати не лише дитину, а й того з батьків, з ким залишалася дитина, членів сім'ї того з батьків, з ким залишалася дитина, а у випадку неможливості виконання умов аліментного договору, повинен був віддати все своє майно на користь того з батьків, з ким залишилася дитина. І все це прикривалося інтересами дитини.

Вважаємо, що будь-який договір, у тому числі й договір про утримання дитини, є взаємовигідною домовленістю двох сторін, від виконання умов якого повинні мати зиск обидві сторони.

Умови, за яких один з батьків дитини повинен сплачувати щомісяця кілька десятків тисяч гривень на утримання дитини та додатково оплачувати в повному обсязі придбання дитячого одягу, лікування, навчання, додатково надавати кошти в розмірі місячного утримання на відпочинок дитини, а інший з батьків дитини не буде нести на утримання дитини жодних витрат, суперечать принципу рівності участі батьків в утриманні дитини та навряд чи можуть бути визначені як взаємовигідні.

Звичайно, у такому випадку найкращим для інтересів дитини буде досягнення дійсно взаємовигідних для дитини та обох батьків умов аліментного договору, за якого дитина отримує повноцінний розвиток, може навчатися, розвиватися як духовно, так і фізично, а також отримати все необхідне для щасливого дитинства. І запорукою досягнення таких умов є діалог між батьками та розуміння ними, що головними є нь їхні особисті інтереси, а інтереси дитини. Важливу роль в такому діалозі відіграють юридичні радники, які можуть правильно проконсультувати кожного з батьків, надати їм повну й достовірну інформацію про права та обов'язки щодо дитини та знайти золоту середину у їхніх бажаннях і можливостях.

Так, представляючи інтереси одного з батьків, за столом перемовин нам неодноразово вдавалося досягти найбільш сприятливих умов утримання дитини, які цілком задовольняли інтереси дитини, нашого клієнта та іншого з батьків. Безумовно, бачити такий результат приємно і нам, як фахівцям.

Судовий шлях визначення долі дитини

Однак бувають випадки, коли позиції батьків настільки кардинально протилежні, що будь-які перемовини не призводять до результату. У такому випадку ми рекомендуємо

передати вирішення спору щодо утримання дитини на розсуд суду, одразу роз'яснюючи обом батькам, що судове рішення буде досить далеким від тих вимог, які висувалися ними до умов аліментного договору.

Насправді, суд обмежений як максимальним розміром аліментів, що не може перевищувати 50% від щомісячного доходу платника аліментів, так і щомісячною періодичністю виплат аліментів. Крім того, існує чимало способів домогтися встановлення судом мінімально можливого розміру аліментів, що обумовлюється тим, що при визначенні розміру аліментів суд враховує не лише потреби дитини, а й стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини (наприклад, отримання дитиною значного спадку). Фактично, за рішенням суду дуже рідко стягуються аліменти, що перевищують середньомісячний дохід у регіоні (2-3 тис. грн).

До того ж, попри наявність кримінальної відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів, якщо платник аліментів, якому суд присудив виплату аліментів, вбачає за можливе ухилитися від їх сплати, притягти його до відповідальності та домогтися стягнення заборгованості за аліментами, у разі відсутності на боржнику майна, є дуже складною справою. Сплачуючи щомісяця хоча б кілька сотень гривень, боржник може ухилятися від сплати аліментів досить довго. А в майбутньому, посилаючись на зміну життєвих обставин, боржник може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та, не сплачуючи аліменти, домогтися ще й зменшення їх розміру.

Таким чином, вбачається, що досить важливим для інтересів дитини є наявність взаєморозуміння між батьками, яке дозволить дитині, незважаючи на різні життєві шляхи батьків, отримувати від життя все необхідне, не відчувати себе обділеною, повноцінно розвиватися, зростати в гармонії з навколишнім світом. З урахуванням положень чинного законодавства України, найкраще цьому сприяє укладення між батьками на взаємовигідних умовах аліментного договору та його подальше виконання. Використання ж аліментного договору, як важелю впливу одного з батьків на іншого, може призвести до негативних наслідків, насамперед, для дитини, інтереси якої буде вимушений захищати суд, обмежений нормами чинного законодавства.

Сподіваємося, що батьки завжди пам'ятатимуть про те, що діти є квітами життя, продовженням і віддзеркаленням своїх батьків, та дотримуватимуться домінантності інтересів дітей над своїми власними інтересами, вгамовуючи свої апетити заради повноцінного розвитку дитини. А ми, як юристи, зробимо все можливе для забезпечення повноти сім'ї своїх клієнтів, максимально ефективного розвитку їхніх дітей та дотримання взаємної поваги між батьками й дітьми. Ми сподіваємося, що найближчим часом задекларовані в чинному законодавстві України засади регулювання сімейних відносин будуть не пустими декларація м.и, а реально дієвими правилами суспільного життя.

Віктор Мороз

Юридична газета. – №29-30. – 12 липня 2016 року. – с. 16-17