Проблемні аспекти спадкування спільно нажитого майна в цивільному шлюбі

  • Друк
Деталі
Створено: Понеділок, 03 лютого 2014, 14:41

Сучасне життя змінюється щодня, і дедалі частіше суспільство користується новомодними звичаями. Та як би не змінювалися традиції, є речі, які досі залишаються і, мабуть, будуть ще довго залишатися незмінними. Зокрема, йдеться про бажання людей з'єднувати свої долі та створювати сім'ю. Та останнім часом значно почастішали випадки, коли молоді люди фактично живуть у шлюбі, але з різних причин не бажають офіційно реєструвати свої відносини. Не відстає від сучасності й законодавець, у зв'язку з чим у новому Сімейному кодексі України вже офіційно було визнано таке поняття, як цивільний шлюб.  

Проте, як це, на жаль, найчастіше відбувається, молоді люди, вирішуючи жити разом у цивільному шлюбі, не замислюються над тим, які незручності можуть на них чекати через їхню примху.

Та безвихідних ситуацій, як відомо, не буває, тим більше, що такі випадки сьогодні не є поодинокими. У зв'язку з цим пропоную ознайомитися із загальним переліком дій, які необхідно вчинити, щоб довести своє право на спільно набуте у цивільному шлюбі майно.

Насамперед необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю. Це необхідно для того, аби другий з членів подружжя отримав право претендувати на спадщину.

З цього приводу вже на етапі звернення до суду може виникнути дилема щодо того, яку саме заяву подавати: в порядку окремого провадження чи в порядку позовного провадження.

Статті 243 та 256 Цивільного процесуального кодексу України зазначають, що справи про встановлення юридичних фактів, у тому числі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, мають розглядатися у порядку окремого провадження.

Проте відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Така позиція підтверджується також постановою Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідь на це питання полягає у з'ясуванні того, чи є, окрім другого члена подружжя, ще й інші претенденти на спадкове майно. Якщо чоловік (жінка) є єдиним спадкоємцем, то достатньо подати заяву в порядку окремого провадження, і на цьому клопоти спадкоємця будуть закінчені. Копію рішення суду необхідно буде подати до нотаріальної контори разом із заявою про право на спадщину.

Та частішими є випадки, коли у спадкодавця є родичі, які згідно з чинним законодавством України також можуть претендувати на спадкове майно.

Аби читачеві було більш зрозуміло, звернемося до норми Цивільного кодексу України, що визначає черговість спадкування за законом.

Стаття 1258 ЦК України встановлює, що Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених статтею 1259 Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом згідно ст. 1261 ЦК України мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До спадкоємці в другої черги законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (с. 1263 ЦК України).

І лише до четвертої черги законодавець відніс особу, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Є й п'ята черга спадкоємців, до якої відносяться інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Необхідно відмітити той факт, що законом чітко розмежовуються права чоловіка та жінки, що проживали у зареєстрованому шлюбі, та тих, спільне проживання яких встановлено судом у порядку, описаному вище.

З цього приводу роз'яснення дає п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», в якому зазначено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Таким чином, якщо у спадкодавця є інші родичі, які також можуть претендувати на спадкове майно, факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю має встановлюватися судом у позовному провадженні. Відповідачами по такій справі мають виступати інші спадкоємці, оскільки саме на їхні спадкові права будуть у подальшому впливати результати розгляду такої справи. Більше того, якщо на спадкове майно є інші претенденти, то одним лише встановленням факту спільного проживання цивільному чоловікові (жінці) не обійтись.

Коли суд встановить фактичні шлюбні відносини, необхідно буде поставити ще низку питань для захисту своїх прав та інтересів у суді.

Тож наступним етапом буде визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності та виключення його зі спадкового майна.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, майно, яке було придбане чоловіком та жінкою під час їхнього спільного проживання однією сім'єю, має бути визнане спільною сумісною власністю. 1/2 його частина має бути виключена зі спадкового майна, а за другим з цивільного подружжя має бути визнане право власності на цю частку.

Після цього спір уже йтиме лише щодо половини майна, на яку особа, що проживала зі спадкодавцем разом, також може претендувати.

Як уже було з'ясовано вище, цивільний чоловік (жінка) віднесені чинним законодавством аж до четвертої черги спадкоємців. Проте навіть цей прикрий факт також можна виправити.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може, за рішенням суду, одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, якщо ви потрапите в ситуацію, коли необхідно буде доводити фактичні шлюбні відносини для отримання спадщини на майно, набуте під час фактичних шлюбних відносин, не потрібно опускати руки. Коли нотаріус відмовить у прийнятті заяви на отримання спадщини, треба уважно вивчити всі норми закону, наведені у цій статті, та братися до роботи, яка має неодмінно принести позитивні результати.

Заступник керівника апарату
Лохвицького районного суду В.Петренко
Закон і Бізнес