Перехід до єдиного нотаріату є найкращим для розвитку галузі. Інтерв'ю Катерини Чижмарь

Провести реальну реформу в Україні досить складно — благі наміри часто наштовхуються на повне небажання щось змінювати як з боку владних структур, так і з боку представників галузі, що реформується. Але активісти-реформатори не опускають рук і вкотре пропонують консервативному суспільству нові ідеї і технології, а також намагаються об’єднати всі ланки своєї «підшефної» галузі в одне ціле та елементарно спростити ключові процеси. Про свою боротьбу за нове життя нотаріату «УЮ» розповідала Катерина ЧИЖМАРЬ, голова недавно створеної експертної ради Інституту теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів.

Катерино Іванівно, з чого пропонує починати реформування сфери нотаріату Інститут та у чому полягають основні помилки реформаторів сьогодні?

Власне, йдеться не зовсім про реформування, оскільки основні проблемні питання, які були перепоною на шляху до вступу до Міжнародного союзу нотаріату (МСЛН), вже вирішені. Після набуття чинності з 1 січня 2013 року Закону України «Про нотаріат» щодо державного регулювання нотаріальної діяльності» було запроваджено низку нововведень. Зокрема, новели цього Закону надали можливість українським нотаріусам розпочати процедуру вступу до МСЛН та можливість отримати право на професійне самоврядування, що здійснюється через Нотаріальну палату України (НПУ).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» на нотаріусів покладено повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як на спеціальних суб’єктів із функціями державного реєстратора.

На сьогодні створено єдиний орган самоорганізації та регулювання нотаріальної діяльності, затверджено Правила професійної етики нотаріусів. Проведено широкомасштабну реформу у сфері реєстрації речових прав за участю нотарів.

Зауважу, що Міністерством юстиції України в грудні 2010 року було затверджено Концепцію реформування органів нотаріату України на 2010—2015 роки. На сьогодні основні завдання, поставлені цим документом, практично виконані. Разом із тим назрів час оновити й допов­нити стратегічні шляхи розвитку сучасного українського нотаріату з урахуванням того, що Україна — член Міжнародного союзу нотаріату. Експертною радою Інституту розроблені пропозиції до проекту Концепції розвитку нотаріату Ук­раїни. Мета Концепції — забезпечення подальшого роз­витку нотаріату латинського типу в Україні, удос­коналення законодавства, що регулює конституційно-правовий статус інституту нотаріату і створення умов для впровадження електронного нотаріату та застосування новітніх ­ІТ-технологій у нотаріальній діяльності.

Вважаємо, що штучними реанімаційними заходами на кшталт переформатування Вищої кваліфікаційної комісії, яку втретє за півтора року «перезавантажує» кожен новопризначений міністр, розв’язати загальні проблеми неможливо. Тож у «молодих реформаторів» сьогодні є шанс залишити нарешті у спокої ВКК і зайнятися системними змінами. Так само не варто вчергове «реформувати» систему реєст­рації речових прав та приміряти грузинський досвід на українські плечі. Він, без сумніву, хороший, але використовувати його у нас немає потреби.

А на чий досвід орієнтуєтеся ви?

Ми вивчаємо міжнародний досвід, але аналізуємо, як його можна застосувати у реальному житті та в межах українського законодавства. І потім вносимо пропозиції у формі проектів нормативно-правових актів, які спочатку публікуються у ЗМІ, обговорюються серед нотаріусів, а відтак направляються до компетентних органів. Приміром, сьогодні очевидно, що є проблеми у сфері нотаріату, пов’язані з проведенням АТО, з анексією Криму. Можемо констатувати, що наше законодавство, як і ми всі, не «готове» до такої ситуації. І все ж ніколи не пізно в оперативному порядку вжити відповідних заходів нормативного характеру для врегулювання проблемних питань, пов’язаних з форс-мажорними обставинами. Україна могла б не втратити нотаріальні архіви Криму і могла б забезпечити відносно нормальну роботу відповідних установ, зокрема нотаріату, на територіях Луганської та Донецької областей, якби нормативно були врегульовані ці питання та завчасно вжиті необхідні заходи.

Які заходи можна вжити тепер?

Ще на початку липня цього року на прес-конференції в Укрінформі експертами Інституту було запропоновано затвердити План дій установ нотаріату в екстремальних та надзвичайних ситуаціях, у рамках якого передбачити заходи, спрямовані на обмеження доступу до нотаріальних контор сторонніх осіб, заходи щодо взаємодії з правоохоронними органами, підрозділами Державної пожежної служби, службою медичної допомоги, а також щодо забезпечення нерозголошення таємниці вчинення нотаріальних дій та щодо фізичної безпеки нотаріуса.

Наголошували експерти й на тому, що назріла нагальна необхідність у прийнятті нормативно-правового акта, яким були б врегульовані питання: розробки переліку документів, які підлягають негайній передачі для подальшого зберігання в спеціально визначених місцях при настанні надзвичайної чи екстремальної ситуації; максимальних строків зберігання нотаріальних документів у приватних нотаріусів; запровадження електронного нотаріального архіву; процесу оцифровки нотаріальних документів.

Також було звернуто увагу на участь у цьому процесі, насамперед, НПУ. І ця участь не повинна обмежуватись активізацією інформаційної діяльності з висвітлення індивідуальної роботи нотаріусів чи окремих відділень або підготовкою листів до Мін’юсту з пов­торенням очевидних речей, без конкретизації пропозицій.

Експертною радою Інституту було внесено пропозиції до плану дій установ нотаріату в екстремальних та надзвичайних ситуаціях, а також проект Інструкції про план дій установ нотаріату та органів юстиції на випадок надзвичайних ситуацій щодо захисту людей та збереження нотаріальних документів і направлено до Міністерства юстиції України для відповідного реагування.

Отже, на нашу думку, держава, власністю якої є нотаріальні документи, повинна попіклуватися про те, яким чином вони мають бути збережені.

На базі якої установи виник Інститут? Як виникла ідея його створити і чому саме тепер? Адже неможливо однозначно сказати, чи саме зараз найкращий час для проведення реформ.

Інститут теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів не був створений на базі якоїсь установи чи організації. Це — самостійна одиниця. Метою створення та діяльності Організації є об’єднання зусиль її членів, науковців, дослідників для проведення інноваційних правових досліджень нотаріату, нотаріального процесу, вивчення суспільних відносин у правовій сфері; забезпечення та захист законних соціальних, економічних та інших прав членів організації, нотаріусів та споживачів нотаріальних послуг; вдосконалення нотаріального процесу, його захист і захист учасників нотаріального процесу; представництво членів організації у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, втілення в нотаріальний процес та застосування фундаментальних принципів системи нотаріату латинського типу.

Власне, хоча Інститут був створений у червні цього року, роботу ми почали набагато раніше, тож маємо багато напрацювань і хочемо їхній зміст довести до відома компетентних органів. Крім того, це — майданчик для спілкування всіх зацікавлених у тому, щоб сьогоднішні реалії змінити на краще. У нашій країні нині декларується, що інститути громадянського суспільства набувають ваги, що органи влади дослуховуватимуться до пропозицій громадськості тощо. Ось і перевіримо.

Які проекти сьогодні в активній розробці фахівців ­Інституту?

На цей момент їх багато. Зокрема, працюємо ось над підготовкою проекту Нотаріального процесуального кодексу. Як альтернатива це може бути єдиний Закон про нотаріат та організацію нотаріальної діяльності, який складатиметься з двох частин — загальної, що регулюватиме основні засади, принципи нотаріальної діяльності, визначатиме статус інституту нотаріату та нотаріуса, нотаріальних актів тощо, та спеціальної, якою регламентуватиметься порядок вчинення нотаріальних дій.

Ведемо дискусії з приводу того, щоб повернутися до обговорення пропозицій до проекту Закону України «Про органи юстиції». На сьогодні лише органи юстиції діють на підставі положення про Міністерство юстиції України, а не спеціального закону (на відміну від тих самих СБУ, МВС, судів, прокуратури тощо). Величезна правова система органів юстиції на цей момент фактично не має єдиного закону, який врегульовував би всі питання. Є лише нормативні акти, що регламентують окремі напрями діяльності органів юстиції.

Також активно реагуємо на запити щодо підготовки науково-експертних та юридичних висновків з проб­лем у сфері нотаріату, банкрутства, реєстрації речових прав тощо. Стежимо за новелами та пропозиціями, які з’являються, і реагуємо, пропонуємо своє бачення, озвучуємо свої думки у ЗМІ та намагаємося довести їх до відома нотаріусів. От недавно в листі-зверненні до Міністерства юстиції НПУ намагалася обґрунтувати створення відомчого архіву. Враховуючи той факт, що це питання ми вже давно пропрацювали, то надали свій висновок про те, що створювати відомчий архів із нотаріальних документів, які є власністю держави, нереально і непотрібно.

Нова Концепція реформування нотаріату вже розглядається?

Проект Концепції було направлено до Адміністрації Президента України в рамках роботи Національної ради реформ та участі у ній громадськості. Також проект був направлений до Міністерства юстиції та НПУ. Але перш ніж створити цей документ, ми виклали у медіа тези до Концепції, які лягли в основу документа. Тези ­обговорювалися активно, зокрема у закритій групі нотаріусів у мережі Фейсбук, що налічує 600 учасників. Також бачили цей документ читачі юридичної преси. Усі, хто хотів, міг висловити свою думку.

Звичайно, ми не розраховуємо на те, що Концепція буде прийнята у тому вигляді, в якому вона є зараз, але за основу вона може бути взята. Тим паче, що ми пропонуємо багато реалістичних і опрацьованих на практиці речей, до прикладу, пропонуємо план поступового переходу до єдиного нотаріату.

У чому цей план?

В Україні і досі існують державні нотаріальні контори. Подібне компромісне положення в частині залишкового існування державного нотаріату породжує ряд негативних наслідків. По-перше, це непристосованість державного нотаріату до умов сучасного цивільного обороту і ринку. По-друге, незацікавленість нотаріусів державних нотаріальних контор у результаті своєї роботи. По-третє, необхідність додаткового бюджетного фінансування державного нотаріату. Вважаємо за можливе функціонування в подальшому державних нотаріальних контор, але з передачею їх до сфери відання місцевих органів влади.

Спочатку має відбутися оптимізація штатної чисельності у конторах, потім — оптимізація мережі державних контор (приміром, із 16 нотаріальних контор у Києві зробити одну на кожен район, а зрештою, залишити одну на все місто). На базі контор, що припинили свою діяльність, ми пропонуємо створити філії відповідних архівів, при цьому переводячи співробітників контор до штату державного нотаріального архіву.

Сьогодні державні нотаріальні контори нерентабельні і коштів на їхнє утримання в держави традиційно немає, що вже говорити про захист документів, високі технології, роботу із реєстрами. Як було сказано, наслідком є те, що державні нотаріуси не зацікавлені у результатах своєї праці. І, відповідно, виникає проблема розбалансування відповідальності, коли приватний нотаріус зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану його діями у повному обсязі, а шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується фактично державою з правом регресних вимог до державного нотаріуса, у межах його заробітної плати.

Враховуючи всі ці фактори, вважаю, що м’який, пос­туповий перехід до єдиного нотаріату, який пропонує наш Інститут, є найліпшим варіантом для подальшого розвитку галузі.

Є серед представників влади ті, хто підтримує ваші проекти та згоден допомагати лобіювати їх?

Ми не шукаємо підтримки представників влади як такої. Насамперед нас цікавить сприйняття нашої ідеології та результатів праці науковців. Експертами залучаємо політиків, фахівців у галузі права, які мають досвід впровадження реформ. Можу сказати, що хоча ми і звертаємося до Міністерства юстиції України із пропозиціями, але поки що немає жодного нормативного документа, який був би прийнятий у результаті нашого звернення.

У той же час уже бачимо, що всі напрацювання нашого Інституту прий­маються за основу НПУ, які направляються до Міністерства юстиції у вигляді власних розробок.

З представниками юридичного бізнесу обговорюєте свої розробки та ідеї?

Так, ми намагаємося налагодити партнерські стосунки з юрфірмами, залучаємо юристів як експертів. Основна форма нашої роботи — проведення засідань експертної ради, в ході яких приймаємо спільні рішення. У нас є постійний склад експертів, але з кожного питанням також залучаємо фахівців додатково.

Інститут також проводить заходи для представників нотаріату. Кому вони більше приносять користі — учасникам чи організаторам? Які заходи плануються найближчим часом?

Звичайно, такі заходи корисні всім сторонам. Ми маємо можливість почути ідеї, пропозиції та відгуки від безпосередніх представників нотаріальної галузі, учасники — корисну, сподіваюся, для них інформацію. Це хороший майданчик для обговорення нагальних питань та допомоги один одному.

10 вересня цього року Інститутом проведено конференцію щодо переходу нотаріусів на спрощену систему оподаткування. Судячи з кількості учасників, питання актуальне і цікаве для багатьох.

Загалом плануємо проводити конференції систематично. У жовтні хочемо провести Форум нотаріусів-науковців з нагоди річниці вступу українського нотаріату до лав МСЛН з обговорення актуальних проблем нотаріату та затвердження переліку нормативних актів у сфері нотаріату, які потрібно привести у відповідність до європейського законодавства, оскільки ми вже є членами Міжнародного союзу латинського нотаріату.

А у грудні в нас запланована конференція на тему захисту нотаріальних актів в Україні. Серед запрошених очікуємо побачити представників Міжнародного союзу латинського нотаріату та представників комісії з міжнародної співпраці. Їхній досвід потрібен для того, щоб зрозуміти рівень, до якого нам потрібно приводити своє законодавство, аби нотаріальний акт отримав беззапереч­ну доказову силу.

Ще відзначу, що серед наших амбітних планів також є випуск видання «Один штрих з історії українського нотаріату», яке має охопити період розвитку українського нотаріату від проголошення незалежності і до сьогодення. Це перше таке видання у нашій країні.

Технологічна підтримка

Дмитро ЖУРАВЛЬОВ, иректор ГО «Інститут теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів

Одне із завдань Інституту — запровадження передумов для створення електронного нотаріату. Це і використання елект­ронного цифрового підпису (ЕЦП), і оцифровка нотаріальних документів, і створення бази для електронного архіву. Щоб за надзвичайних ситуацій, коли паперові документи, втрачаються, залишалися їхні електронні варіанти. Актуальним є також створення єдиного електронного реєстру нотаріальних дій. Сьогодні є декілька розрізнених реєстрів та інформаційних баз, відповідно, немає цілісної інформації про нотаріальні дії, які вчиняються на території України. Для всього переліченого потрібні зміни до законодавства, але внести їх часом не так і легко, оскільки подібні законопроекти з тих чи інших причин надовго «зависають» в органах виконавчої та законодавчої влади.

На сьогодні ми вже розробили пропозиції до законопроектів щодо впровадження електронного апостилювання нотаріальних документів, створення довірчих центрів, документування веб-сторінок, захист нотаріальних документів тощо.

Проект електронного апостилю спрямований на розширення такого поняття, як «електронна юстиція», та захист прав громадян у цій сфері. Сьогодні процес апостилювання тривалий та витратний — людині потрібно їхати до Києва і вже тут намагатися отримати необхідну адміністративну послугу. Ми пропонуємо передавати цей документ на апостилювання через нотаріуса в електронному вигляді. Сімнадцять країн світу вже використовують таку технологію тією чи іншою мірою.

Мета запровадження довірчих центрів — налагодити елект­ронний документообіг між Україною та іншими країнами на легітимній основі, щоб створені у нас документи визнавалися і в інших державах. Власне, питання створення довірчих центрів розглядалося у законопроекті про ЕЦП, але сьогодні це питання «висить» у повітрі разом із законопроектом, який був відкликаний з ВРУ. На сайті Мін’юсту сьогодні анонсується створення робочої групи для роботи над цими питаннями, але консенсус не знайдений. І закон, який мав діяти з 1 січня 2015 року, досі не прийнято.

Що стосується документування веб-сторінок, то цей проект спрямований на підготовку доказової бази у справах про захист честі та гідності, а також у справах про захист інтелектуальної власності. Згідно з нашими пропозиціями, будь-яка особа у будь-який час через спеціальну програму зможе завантажити сторінку з потрібною інформацією на сервер Міністерства юстиції, а потім нотаріус зможе легалізувати цю сторінку, завіривши копію документа. На сьогодні цей проект перебуває на розгляді в Міністерстві юстиції.

Крім того, ми зараз проводимо роботу з удосконалення механізму захисту нотаріальних документів. Сьогодні легалізація нотаріальних документів зводиться до того, що держава в особі Міністерства юстиції України, зокрема, фактично засвідчує підпис нотаріуса, не перевіряючи ані якість перекладу, ані правдивість викладеної у документі інформації. Хоча цей документ є «обличчям» держави в інших країнах і по ньому вчиняються юридично значущі дії. Існуюча система захисту нотаріальних документів надто ненадійна і вартісна. Тож експерти Інституту пропонують за допомогою розробленого проекту спростити, здешевити та осучаснити систему аутентифікації та ідентифікації нотаріальних документів без використання спеціального бланка нотаріальних документів.

Український юрист. №09 Вересень 2014 року