Нотаріальне посвідчення показань свідка в ГПК України

Відповідно до ст. 87 нової редакції Господарського процесуального кодексу України показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які неможливо встановити на підставі показань свідків.

Окрім того, виходячи з норм зазначеного закону передбачено, що показання свідка за загальним правилом викладаються письмово в заяві, яка посвідчується нотаріально. Така заява має містити дані про особу свідка; обставини, про які відомо свідку; джерела обізнаності свідка щодо цих обставин; підтвердження свідка про обізнаність зі змістом закону про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань і про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

У тому випадку, коли показання свідка в письмовій заяві суперечать іншим доказам або викликають у суду сумніви щодо їх змісту, правдивості чи повноті, передбачається можливість виклику свідка до суду за ініціативою суду чи за клопотанням учасника справи.

Фелікс Аронович , партнер SDM Partners Юрист&Закон, №47, 14 грудня 2017