Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Держреєстру іпотек

  • Друк
Деталі
Створено: Вівторок, 19 травня 2015, 17:47

Верховний Суд України на засідан­ні Судової палати у цивільних спра­вах 13.05.2015 ухвалив постанову у справі №6-53цс15, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зробив правовий висновок про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпо­теки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключе­но запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчи­нення первинного запису в Держав­ному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключен­ня цього запису. Це означає, що іпоте­ка є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек.

Зазначений висновок узгоджуєть­ся і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомір­ності правочину. Ця презумпція оз­начає, що вчинений правочин вва­жається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зо­крема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у разі неспростування пре­зумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається у зв'язку із скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочи­ну за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Встановивши у справі, що перегля­дається, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного ре­єстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незакон­ного судового рішення, суд дійшов об­ґрунтованого висновку про застосу­вання до правовідносин сторін ст. 23 Закону України «Про іпотеку», поши­рення її дії на відповідача та збере­ження обтяження цього майна іпоте­кою за іпотечним договором.

До того ж суд врахував, що креди­тором дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири під час зняття за судовим рішенням об­тяження та право власності нового набувача не оскаржується, а ставить­ся питання застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами статей 23, 33, 39 Закону України «Про іпотеку».

Дійшовши правильного висновку про поширення на правовідносини сторін норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» суд застосував ЇЇ з по­рушенням норм частин 3 і 4 ст. 5 та ст. 39 цього Закону, у зв'язку із чим ухвалене судове рішення підлягає скасуванню.

Юридична газета. №19-20. 19 травня 2015 року