Відкриття спадщини

Деталі

Створено: Вівторок, 28 серпня 2018, 18:47

В Україні, як і в багатьох інших державах світу, досить часто постає питання відносно правовідносин у спадкуванні з іноземним елементом, оскільки вони не до кінця врегульовані нормами як внутрішнього, так і зовнішнього права. Такий порядок речей є нормальним, адже у кожної країни своє внутрішнє право та закони. Це питання є досить специфічним, оскільки спадкодавець на час відкриття спадщини вже є померлою людиною, і врегулювання всіх проблемних питань лягає на плечі спадкоємців.

Питання спадкування майна можуть бути різноманітними - насамперед, залежно від місцезнаходження самого майна і останнього місця проживання спадкодавця. Є ситуації, коли спадкодавцем є громадянин України, а майно знаходиться на території іноземної держави; коли спадкодавцем є громадянин іноземної держави, а його майно знаходиться на території України. Найбільше питань -у випадках, коли спадкодавцем є громадянин іноземної держави, який на момент смерті проживав на території України, а майно знаходиться на території його батьківщини.

Ці приватноправові відносини спадкування характеризуються такою ознакою, як іноземний елемент. Тобто це ті відносини, у яких: або об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; або хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України; або юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави. Тому звертаємося до міжнародного приватного права, яке визначає колізійні норми щодо спадкування.

За загальним правилом, у випадках спадкування рухомого майна, керуємося ст. 70 ЗУ «Про міжнародне приватне право», відповідно до якої спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання. Проте спадкодавець у своєму заповіті може обрати право держави, громадянином якої він був (вибір права буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося), і подальше вирішення цього питання спрощується у рази.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом тієї держави, на території якої знаходиться це майно.

Спадкування нерухомого майна іноземцем

Щодо іноземних спадкоємців, то за ними закріплюються ті ж самі права у сфері спадкування, що й за громадянами цієї країни.

Аналізуючи практику спадкування іноземцями нерухомого майна на території України, виникають проблемні питання, з якими стикаються іноземні спадкоємці, які спадкують після померлих за кордоном родичів, а саме питання стосовно відмови українських нотаріусів по місцезнаходженню нерухомого майна видати відповідне свідоцтво про право на спадщину.

Оскільки відносини спадкування нерухомого майна регулюються законодавством місця відкриття спадщини, то правильне визначення такого місця має значення для встановлення органів, які мають вживати заходів щодо її охорони, та яким слід подавати заяви про прийняття спадщини або відмову від неї. В Україні нотаріуси за місцем відкриття спадщини приймають заяви спадкоємців про прийняття спадщини або про відмову від неї, видають останнім свідоцтво про право на спадщину.

Відмова нотаріуса спадкоємцю померлої за кордоном особи - власника нерухомого майна в Україні ґрунтується на відсутності власної відповідної компетенції для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Саме ст. 1221 ЦК України встановлює такий «дозвіл» для відмови. В подальшому нотаріус, який відмовляє, рекомендує звернутися до нотаріуса за місцем останнього проживання спадкодавця, який має таку компетенцію.

У ст. 44 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», яка була ратифікована Україною, зазначається, що громадяни кожної з Договірних Сторін можуть успадковувати на територіях інших Договірних Сторін майно або права за законом або за заповітом на рівних умовах і в тому ж обсязі, як і громадяни цієї Договірної Сторони.

Також ст. 48 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» наголошує, що провадження по справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно.

В цьому випадку, для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусу України необхідно отримати певні відомості, які повинні відповідати вимогам закону (наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину), і надалі вчиняти відповідні дії, які передбачені чинним цивільним законодавством України.

Спадкування земельної ділянки іноземцем

Спадкування земельних ділянок іноземцями носить більш ускладнений характер, адже йдеться про спадкування земель сільськогосподарського та несільсько-господарського призначення.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці, за певними винятками, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Ч. 2 ст. 374 Цивільного кодексу зазначає, що іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.

Що стосується спадкування, то право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. Це «правило» стосується й іноземних громадян. Проте Земельний кодекс України встановлює певні обмеження, визначаючи в ст. 81, що іноземці можуть набувати право власності у разі прийняття спадщини на:

- земельні ділянки несільсько-господарського призначення в межах населених пунктів;

- земельні ділянки ^сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

У разі прийняття земель сільськогосподарського призначення у спадщину упродовж 1 року такі землі підлягають відчуженню. У цьому випадку іноземний громадянин може її продати або подарувати особі, яка володіє належною земельною правоздатністю (громадянину України).

Як бачимо, у спадкуванні земельних ділянок іноземцями виникають певні труднощі. По суті, іноземний громадянин не позбавляється права спадкувати, але щодо нього діють певні обмеження. Навіть при таких обмеженнях у спадкуванні земель сільськогосподарського призначення, держава надає можливість самостійно її відчужити, тобто отримати альтернативну вигоду.

Спадкування рухомого майна, належне іноземцю

Важливу роль у всьому процесі спадкування відіграє визначеність права та компетентності при успадкуванні рухомого майна громадян в разі наявності або відсутності двосторонніх Договорів про правову допомогу між Україною та іноземними державами.

На сьогоднішній день укладено достатньо велику кількість двосторонніх міжнародних договорів у сфері міжнародно-правового співробітництва, але не всі вони охоплюють питання правовідносин по спадкуванню.

У двосторонніх договорах до спадкування рухомого майна застосовують:

- або колізійну прив'язку до законодавства тієї держави, громадянином якої був спадкодавець в момент смерті;

- або принцип останнього постійного місця проживання спадкодавця; відповідно компетентними в таких справах є установи тієї ж Договірної Сторони.

Як дізнатися про існування заповіту іноземцю/українцю в іноземній державі

Загалом процедура відкриття спадщини набагато спрощується у разі наявності заповіту. Зареєстрований заповіт - це інструмент, що зменшує ризик того, що він залишиться невідомим чи буде знайдений із запізненням. Особливо актуальним це стає при пошуку заповітів, учинених за кордоном.

Питання щодо пошуку заповіту іноземцем в Україні (або українцем в іноземній державі) достатньо чітко врегульоване нормами права. Це, перш за все, Конвенція про запровадження системи реєстрації заповітів, яка була ратифікована та набрала чинності для України у 2010 р. Тобто, заповіти (посвідчені заповіти; пред'явлені нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право реєструвати їх; власноручно складені заповіти, передані на зберігання нотаріусу, державному органові чи будь-якій особі, які за законом цієї Держави мають право приймати їх на зберігання), зміни до них, скасування; розірвання спадкових договорів, які були посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251,1252 ЦКУ, підлягають обов'язковій державній реєстрації, за певних «формальних» умов, у Спадковому реєстрі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. №491 (далі-Постанова КМУ), держателем Спадкового реєстру в Україні є Міністерство юстиції, яке забезпечує функціонування і виконує функції національного органу, які випливають з Конвенції. До функцій також відноситься внесення відомостей про заповіти, посвідчені і зареєстровані в іноземній державі.

Що робити іноземцю?

Спадкоємець, який перебуває за межами України, може отримати інформацію про наявність посвідченого і зареєстрованого в Україні заповіту шляхом подання відповідного запиту через національний орган іноземної держави (орган, призначений на підставі Конвенції). Детальніша процедура подання запиту різниться для кожної з країн.

Що робити українцю?

Постанова КМУ визначає, що будь-яка особа за наявності свідоцтва про смерть або іншого документа, що підтверджує факт смерті заповідача, для отримання відомостей про реєстрацію заповіту таким заповідачем в іноземних державах, подає Мін'юсту звернення, в якому зазначаються:

- ПІБ заповідача;

- дата та місце народження заповідача (у разі коли невідоме -назва країни);

- назви держав, до національних органів яких необхідно зробити запит.

Як бачимо, форма звернення до Мін'юсту передбачає, що в одному запиті можна одночасно вказати декілька країн задля пошуку заповіту.

Отже,успіхприйняттяспадщини безпосередньозалежитьвідактивностіспадкодавця,тобтовідграмотноскладеногонимзаповіту.Якщозаповітунемає,товесьпроцес розпочинаєтьсязпошукуспадкоємцямимайнаспадкодавця,утойчас якукожнійкраїнієсвоїстрокидля прийняттяспадщини.Післяспливу цьогострокувонавизнаєтьсявідумерлою,щоуподальшомуунеможливлюєїїприйняття.

Неллі Конахевич
Юридична Газета. – 28 серпня 2018 року. – №35(637)